обо мне  |
|
|
 |
ћой город ћ≥сто в √ус¤тинському район≥, лежить на трас≥ “ерноп≥ль - „ерн≥вц≥, в 17 км на п≥вн≥ч в≥д „орткова. Ќав≥ть т≥ 500 метр≥в, ¤к≥ в≥дд≥л¤ють опичинц≥ в≥д траси, з≥грали з м≥стом поганий жарт: туристи нечасто в≥дв≥дують поселенн¤, а Їдин≥ асоц≥ац≥њ у б≥льшост≥ при слов≥ " опичинц≥" - лише тюрма та, можливо, ковбаси. Ќаселенн¤ (за даними 1999 року) Ц 7,4 тис. жител≥в. (÷≥каво, що к≥льк≥сть людей тут не зм≥нилась за останн≥ б≥льш ¤к 100 рок≥в - за даними перепису 1897 року в опичинц¤х жило 7,2 тис. чолов≥к). ћ≥сто лежить по обидва боки р≥чки Ќ≥члави та двох њњ приток - —тр≥лки й рутилова (≥нша назва, чи то пак н≥к р≥чечки - Ќ≥члавка). ѕод≥бно –иму, опичинц≥ розкинулись на семи горбах, щоправда, трохи поменших, ан≥ж у ¬≥чному м≥ст≥. јрхеолог≥чн≥ розв≥дки св≥дчать: м≥сто у давнину складалос¤ з к≥лькох окремих поселень: апиц≥ ( аб≥вц≥), √ора-ћораки, ардаш≥вка, √олод≥њвка, утець. ѕри додаванн≥ вс≥х цих частин у cумм≥ виходив опачин, або опичин. ™ к≥лька верс≥й походженн¤ назви м≥ста. «а одн≥Їю з них, ор≥дж≥н виводитьс¤ в≥д слова " апища" (не забуваймо: поганськ≥ ћедобори зв≥дси недалеко!). ≤нша верс≥¤ стверджуЇ, що назва поселенн¤ - симб≥оз сл≥в "копа" ≥ "чинити". « часом опачин перетворивс¤ на опичинц≥. ≤ т≥льки спробуйте переконати в противному краЇзнавц¤ Ѕ.—авку! “а Ї й трет¤ верс≥¤: начебто на √ор≥-ћораки колись був монастир, де жило 60 (тобто копа) монах≥в. ќт ≥ об''Їднались у нерозривному союз≥ слова "копа" ≥ "ченц≥". як би не було, д≥знатись абсолютну, кришталево чисту правду, напевно, вже не вдастьс¤. ј г≥потези нехай живуть: вони хоч трохи розв≥юють тугу маленького под≥льського м≥стечка за своЇю булою славою та двома замками. ™, щоправда, ≥ ще одна верс≥¤ про назву, та про нењ трошки нижче. як ≥ вс≥ зах≥дно-украњнськ≥ земл≥, поселенн¤ часто зм≥нювало своњх господар≥в: були опичинц≥ у склад≥ ѕольщ≥, з 1772 року - јвстр≥њ, 1919 р≥к повернув м≥стечко знову до польських рук, та ненадовго. ривавий вересень 1939, фашистська окупац≥¤, визволенн¤ - ≥ довгол≥тнЇ пануванн¤ совЇт≥в. “е, що м≥сто - давнЇ, зрозум≥ло нав≥ть без знанн¤ того, що на його територ≥њ ви¤влено поселенн¤ трип≥льськоњ культури та слов''¤нське городище. ¬перше згадуЇтьс¤ в письмових джерелах у перш≥й половин≥ 14 ст. Ќазву свою поселенн¤ отримало у 1615 роц≥, коли його купила ¤к частину б≥льшого маЇтку родина опичинц≥в - от вам ≥ польська верс≥¤ походженн¤ ≥мен≥ м≥ста. ƒумаю, одна з найв≥рог≥дн≥ших. ƒл¤ навколишн≥х господарств м≥стечко було важливим торговельним осередком. ” центр≥ опичинц≥в, серед бу¤нн¤ зелених дерев, сто¤в старий замок. Ќеодноразово в≥н витримував турецьку та татарську облогу. ¬≥домо, що його було зведено 1443 р. - але в≥д ц≥Їњ фортец≥ зараз не залишилос¤, на жаль, н≥чого, хоча у польському пут≥внику 1929 року згадуЇтьс¤ руњна замку у м≥стечку. ¬≥домо також, що у тому ж роц≥ (1443) тут з''¤вивс¤ перший мурований храм. Ќаселенн¤ м≥ста часто терп≥ло в≥д спустошливих напад≥в татар, що перещкоджало зростанню добробуту. Ћише в к≥нц≥ 17 - на початку 18 стол≥тт¤ опичинц≥ перетворилис¤ на справжнЇ м≥стечко, до того часу поселенн¤ було все-таки с≥льським, не дивл¤чись нав≥ть на отриманн¤ у 1564р. магдебурзького права, а, отже, й статусу м≥ста. 1595 року на околиц¤х опачина в≥дбувс¤ б≥й м≥ж козаками —еверина Ќаливайка та загоном польського в≥йська п≥д проводом алиновського. Ќасипан≥ на м≥сц≥ битви два високих могили - в народ≥ в≥дом≥ ¤к "могилки Ќаливайка" - пережили пануванн¤ австр≥йц≥в та пол¤к≥в, аж доки красномовне св≥дченн¤ козацькоњ перемоги не розпахали рад¤нськ≥ трактори. ќдна з могил називалась р≥лева, за ≥менем ватажка р≥л¤ з опачина, ¤кий загинув у бою. «араз важко пов≥рити, але тут справд≥ було аж ƒ¬ј замки. "„ервоний замок" («амчище) знаходивс¤ у межир≥чч≥ пот≥чк≥в —тр≥лки та рутилова. «вели його на природному п≥двищенн≥ у 1600 роц≥ - приблизно в той час на ѕод≥лл≥ в≥дбувавс¤ справжн≥й бум фортецебудуванн¤. «амок площею майже 2 гектари оточував високий земл¤ний вал. « п≥вн≥чного, сх≥дного та п≥вденного бок≥в твердиню захищали води р≥чок та ставка, а ≥з заходу т¤гнулис¤ штучн≥ рови. …мов≥рно, зводили замок з червоного теребовл¤нського п≥сковика, адже свою назву споруда отримала саме завд¤ки кольору ст≥н. ѕод≥лл¤ татарва та турки не жал≥ли, наб≥ги були чи не щор≥чно, замок, звичайно ж, страждав в≥д такого. оли через опичинц≥ проњжджав у 1672 роц≥ ”льр≥х фон ¬ердум, то в≥н записав: "... замок лежить на боц≥, зовс≥м опуст≥лий". «амок номер два, що належав шл¤хтичу Ѕеств≥нському, з''¤вивс¤ у 17 стол≥тт≥ на м≥сц≥ тепер≥шнього парку над ставом. ўе до 1949 року збер≥галась кругла оборонна башта замку та руњни розк≥шного палацу пан≥в Ѕаворовських, ¤к≥ волод≥ли опичинц¤ми з 1688 року. Ѕаворовськ≥ пристосували оборонну споруду п≥д своњ потреби, однак залишили башту та мури. «нищили палац рос≥йськ≥ в≥йська п≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. «рештою, в≥д нього на пам''¤ть лишилась лише пошт≥вка - подив≥тьс¤ на нењ у галерењ л≥воруч. ” 18 стол≥тт≥ тут посел¤Їтьс¤ невелика Їврейська громада. якуб ‘ранк, засновник секти ‘ранк≥ст≥в, поселивс¤ у опичинц¤х у 1755 р., можливо, з ¤коюсь частиною посл≥довник≥в ц≥Їњ теч≥њ хасидизму. ™врейська громада продовжувала зростати аж до початку ’’ стол≥тт¤. Ќа згадку про Їврењв у м≥ст≥ залишилас¤ синагога (див. фото поруч). –озвитков≥ економ≥ки м≥стечка, зокрема торг≥вл≥, спри¤ло спорудженн¤ в 1850р. кам''¤ноњ дороги “ерноп≥ль - «ал≥щики, а у 1890 роц≥ зал≥зничноњ л≥н≥њ “ерноп≥ль - опичинц≥. ¬≥днин≥ цей населений пункт - центр торг≥вл≥ деревиною, с≥льськогосподарською продукц≥Їю, а ще славне своњми млинами. ¬ к≥нц≥ ’≤’ - на початку ’’ стол≥тт¤ рег≥он продукуЇ чудову пшеницю, цукровий бур¤к, льон та сон¤шники - сировину дл¤ др≥бних м≥сцевих п≥дриЇмств. јдже тут знаходились завод з виробництва ол≥њ, дв≥ пивоварн≥, млин та цегельн¤. ƒо реч≥, з цим прокладанн¤м дор≥г не все було просто: так, 10 травн¤ 1884 року у м≥ст≥ в≥дбувс¤ виступ сел¤н проти шл¤хти та бургом≥стра, ¤к≥ хот≥ли провести дорогу через земельн≥ над≥ли м≥тингуючих. «аворушенн¤ було таким серйозним, що заф≥ксована нав≥ть стр≥льба жандармер≥њ у виступаючих. ” м≥ст≥ оголосили стан облоги. « „орткова староста нав≥ть викликав п≥дмогу - заг≥н п≥хоти, а з “еребовл≥ прибула кавалер≥¤. ≤ван ‘ранко у "Ќовому дзеркал≥" писав про т≥ под≥њ (15 травн¤ 1884 року): ¬ опичинц¤х, братт¤, стр≥л¤ють людей «а те, що в арешт с¤ наперли, Ќемовби то вс≥ ми без кутих дверей, Ѕез замк≥в рабами не мерли. "Ѕез замк≥в", кажете? “ак, вже без замк≥в. “а в≥д давнини залишилось к≥лька св≥дк≥в. —каж≥мо, дерев''¤на ¬оздвиженська церква з дзв≥ницею з 1630 року, розташована на так званому утц≥ (так м≥сцев≥ нам ≥ по¤снювали). –озказую, ¤к њњ знайти: минувши центральну площу м≥ста з ун≥вермагом в центр≥, пр¤муЇте на п≥вдень, повз к≥нотеатр ≥м. Ўевченка. ѕерший поворот вл≥во, ще метр≥в з 400 - ≥ перед вами цей храм. ј ще Ї костел ”спенн¤ ћар≥њ 1802 року з проборством, з амп≥рним внутр≥шн≥м декором, розташований в центр≥ м≥ста (вул. Ўевченко, 17) мурована церква –≥здва з дзв≥ницею (1898), греко-католицький храм св. ћикола¤ на √ор≥ (1900, арх≥тектор ¬.Ќаг≥рний), Ќародний д≥м (1910, арх≥тектор Ѕаб''¤к, майстер .√еван≥цький) - зараз тут м≥ська б≥бл≥отека, будинок дл¤ школи (1910) - тут, ¤к ≥ сто рок≥в тому, навчаютьс¤ д≥ти. ™ ще й ц≥кавинки на кшталт пам''¤тника на честь заснуванн¤ Ѕратства тверезост≥ (1901) чи мемор≥альноњ дошки уродженцю опичинець, оперному сп≥ваку лимов≥ „≥чц≥-јндр≥Їнку, ≥м''¤ ¤кого носить музична школа. ’оча особисто мен≥ найб≥льше сподобавс¤ житловий фонд, скаж≥мо так. м≥ста. Ѕ≥льш≥сть кам''¤ниць на головних вулиц¤х поселенн¤ зведена ще за солодких час≥в в≥денськоњ сецес≥њ, з ус≥ма њњ надм≥рност¤ми у вигл¤д≥ башточок, ц≥кавоњ форми дах≥в та затишних ганочк≥в. ѕ≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни опичинц≥ стали центром пов≥ту - з банальноњ причини: м≥стечко менше за навколишн≥ населен≥ пункти постраждало в≥д в≥йни. « промисловост≥ тут була ≥грашкова фабрика, консервний завод та с≥льгосптехн≥кум. « 1939 по 1965 роки опичинц≥ встигли нав≥ть побути райцентром. Ќе дивуйтес¤ назв≥ ресторану у центр≥ м≥ста - "“еатральний". ” м≥ст≥ давно функц≥онуЇ аматорський народний театр ≥м.Ѕогдана Ћепкого, ¤кий довгий час очолював режисер ќрест —авка. ” м≥сцевому ÷ентр≥ культури ≥ дозв≥лл¤ нав≥ть створено ћузей театрального мистецтва. —еред його експонат≥в Ї розпов≥дь про уродженку м≥ста, актрису, ¤ка зн≥малась у кооперативних ф≥льмах на √аличин≥ у 1936-39рр., ћар≥йку —аф≥¤н. —еред ≥нших в≥домих уродженц≥в опичинц≥в - п≥ан≥ст, диригент, композитор та музикознавець ¬ладислав ¬шел¤чинський (1847-1896), головний редактор часопису "¬≥льна ”крањна" (—Ўј) ¬олодимир Ћисий (1893-1967), оперна сп≥вачка ™вген≥¤ Ћасовська (1904-1967). “а найв≥дом≥шим в ”крањн≥ автохтоном м≥ста Ї, напевно, ¬асиль ≤ванчук, шах≥ст-гросмейстер. ¬≥н народивс¤ тут 18 березн¤ 1969 року у будинку на вул. 22 —≥чн¤, 20.  |
|
   
   |
